У четвер, 24 вересня у нашому ефірі новий альбом Muse “The Resistance” у програмі “Demo:версія” на І плацу. Ви зможете почути платівку у повному обсязі впродовж двох перерв (11:20 та 13:00). Stay tuned :)

“You are young and life is long and there is time to kill today
And then one day you find ten years have got behind you
No one told you when to run, you missed the starting gun”

Pink Floyd – “Time”, 1974

“Гарні часи відходять у минуле” – каже у 1972 гітарист та вокаліст Pink Floyd Девід Гілмор. Ті далекі часи – початок сходження на олімп слави знаменитої британської групи…

Після виходу альбому “The Final Cut” у 1983 році як наслідок постійних суперечок між лідерами Pink Floyd Роджером Уотерсом та Девідом Гілмором легендарна група розпадається…
… щоб через 4 роки зібратися знов – у новому складі – вже без Уотерса. Завдяки старанням продюсера Боба Ерзіна, що незадовго до того допоміг записати Девіду Гілмору другий сольний альбом, та власне самого Гілмора, групі дається нове життя. “A Momentary Lapse of Reason” (“Короткочасна втрата розсудку”) та, з рештою останній альбом Pink Floyd “Division Bell” – композиції з цих альбомів стали абсолютними хітами у Великобританії та США. Без харизматичного Уотерса група постала в іншому образі – не гіршому і не кращому від того, що був до того. Поєднання психоделічності Девіда Гілмора з чутливостю та самозануреністю клавішника Ріка Райта (спочатку як сесійного музиканта) зробило мрію реальністю.

2 липня 2005 року Гілмор та Уотерс, відкинувши минулі протиріччя, дали разом благодійний концерт. То був останній виступ Pink Floyd в класичному складі – Уотерс, Гілмор, Мейсон, Райт. Згодом, коментуючи можливість відродження Pink Floyd Гілмор скаже: “Мені вже 60. І в мене вже немає бажання так багато працювати. Pink Floyd – важлива частина мого життя, це були прекрасні часи, але їм настав кінець. Для мене набагато простіше працювати одному”. З розмовами про об’єднання Pink Floyd було покінчено – раз і назавжди.
Але Гілмор дотримався обіцянки, випустивши за рік прекрасний атмосферний альбом “On an Island”. В записі, як у старі добрі часи взяли участь ударник Нік Мейсон та клавішник Рік Райт, якого, за словами Гілмора “було дуже не просто затягнути до студії та вмовити пограти”. Протягом турне на підтримку альбому музикантів зустрічали як ніколи тепло. Те неймовірне піднесення, з яким публіка вітала колишніх учасників Pink Floyd, повсякчас викликало щирий подив у сором’язливого Ріка. Але щоразу, після того, як емоції вщухали Райт повторював, що це турне було найщасливішим в його житті. Найщасливішим і… останнім.

Нехай гарні часи відійшли у минуле. Але сьогодні, дивлячись на сивочолого Девіда Гілмора, в якому важко впізнати того юнака з модельною зовнішністю – символа кількох поколінь, обличчям групи, що насмілилася сказати вголос про проблеми, на які суспільство вперто закривало очі, розумієш, що кожен день життя таких великих музантів, як Гілмор – це одна з останніх можливостей торкнутися сторінок мистецтва, що зветься вічним.
Понеділок, 15 червня, І плац – спец-ефір, присвячений творчості Девіда Гілмора.

The day is done
The sun sinks low
We fold up the blanket, it’s time to go

We walk ourselves weary, arm in arm
Back through the twilight
Home again

David Gilmour – “Where We Start”, 2006

У вівторок, 9 червня, о 13:00 в рамках програми “Джазовий плац”  на перше студентське містечко завітають самі музиканти, безпосередньо ті, хто активно долучався до створення альбому “My «Cool & Crazy» World”. В ефірі говоритимемо про чари створення джазу – музики, що визначає життя.

Окрім того, всі охочі представники студентського колективу зможуть долучитись до невимушеної бесіди – зараз варто лишити свої пропозиції, пропоновані запитання до учасників гостьового ефіру “Джазового плацу”.

…Ці 30 хвилин великої перерви обіцяють бути дуже насиченими та натхненними, адже говоритимемо в ефірі
- про джазові ритми – з Олексієм Фантаєвим
- про фундаментальність джазового басу – з Костянтином Іоненко
- і, звичайно ж, про джазову імпровізацію та композиторство – з Олексієм Боголюбовим

Долучайтесь до розмови)

Після трирічної перерви британці Placebo порадували шанувальників свіжою студійною роботою. Новий альбом отримав назву “Battle For The Sun“, за назвою одного із треків, та сьогдні, 3 червня, відбувся його перший національний реліз – пощастило японцям. Саме на території їхньої країни платівка першою з’явилась на полицях музичних магазинів.

У наступні дні заплановано ще декілька національних релізів у різних країнах, ну, а світовий призначено на 8 червня. Проте вже завтра, 4 червня, в ефірі радіо “К:)ВІТ” на І плацу, у програмі “Demo:версія” ви зможете почути усю платівку у повному обсязі впродовж двох перерв (11:20 та 13:00). Stay tuned :)

У незапам’ятні часи в славному місті Берліні під час регулярних сходок мідієвістів особливу увагу привертали два зовсім не схожих за напрямом музичних колективи. Один безіменний, наскрізь середньовічний, ім’я другого вже стерлося з пам’яті – єдине, що пригадують свідки тих подій – хлопці файно грали рок. Під час виступів учасники обох груп з кожним разом все більше придивлялись одне до одного. Зрештою було вирішено провести експеримент – пограти разом акустичні композиції, тим паче всіх об’єднував інтерес до старовинної народної музики.
Під час спільного запису в 1995 році музикант-традиційник Міхаель Райн (псевд. Das Letzte Einhorn – Останній Єдиноріг) запропонував ідею постійного співробітництва в новому проекті під назвою In Extremo. Їхні музичні колеги з Corvus Corax та Bathory одразу відчули, що новостворений оригінальний союз народної традиції та року має велике майбутнє. Після двох років безперервних вмовлянь гібрид на ім’я In Extermo дав свій перший офіціний концерт. Сказати, що хлопці зчинили справжній вибух у музичному світі – не сказати нічого.
За жанром In Extremo відійшли до фолк-металу, проте основним матеріалом для групи лишаються середньовічні балади. Композиції виконуються різноманітними оригінальними мовами: німецькою, латинською, шведською, древнєверхньонімецькою, старофранцузькою, старошведською, исландською, испанською та ще багатьма іншими. Мало хто може зрівнятись з цією групою за щораз новими вражаючими піротехнічними та костюмерними вибриками. До речі група планувала цього літа прибути на один з музичних фестивалів під Києвом, але не склалося… Втім, Радіо КВІТ пропонує гарну альтернативу!
Аби втішити фанів німецьких етно-металістів та порадувати цікавих такими старовинними інструментами як шотландська та ілліанська волинка, цистра, никельхарпа, трумшейт, колісна ліра та шалмей у поєднанні з “рОковими” музичними атрибутами, запрошуємо Вас у понеділок, 1 червня о 13:00 на І плац, де відбудеться спец-ефір, присвячений In Extremo.
P.S.: Піротехнічного шоу не обіцяємо. З нас – автентична музична атмосфера. Поринемо у Середньовіччя разом!

У вівторок, 26 травня, до Дня незалежності Грузії – у нашому ефірі неперевершена Ніно Катамадзе в рамках програми “Demo:версія” на І плацу на обох перервах. Ви почуєте компзиції з трьох останніх платівок грузинської джазової співачки та музикантів гурту “Insight” – “Black”, “White” та найсвіжішої – “Blue”.

У вівторок, 7.04.09, ефір прогами  “Tea – Session (:” під час великої перерви о 13:00 на ІІ плацу буде присвячений саундтрекам із фільму  французузького кінорежисера Жана-П’єра Жене “Amelie“.
Вулички Парижу, кава, круасани, ранкове метро, шум річок і нотки шарманки – все це переплітається у неймовірно весняних композиціях Яна Тірсена, – автора музики до фільму, композиції якого ми будемо слухати впродовж перерви.Зустрічаймо власну “Французьку весну” з Радіо “К:)ВІТ” :)

Стрічка отримала 51 нагороду, серед яких була визнана :

Переможцем премії гільдії художників-постановників за найкращий сучасний фільм (Алине Бонетто, художник і Фолькер Шефер, арт-директор).
Переможцем премії британської академії телебачення і кіномистецтва за найкращий оригінальний сценарій (Гійом Лоран і Жан-П’єрр Жене, 2002 рік).
Переможцем премії Аманда у номінації “Кращий іноземний фільм”, 2002 рік.

Радіо “К:)ВІТ” – студентське радіо Могилянки та ISTAR Project - одна з найвідоміших в Україні команд транс-продюсерів, резиденти та автори гімну KISS FM, резиденти всесвітньо відомої радиостанції AFTERHOURS.FM та лейблу Abstraction Records розпочинають співпрацю.
Відтепер щотижня в ефірі радіо “К:)ВІТ” виходитиме радіошоу світового рівня – “Star Traffic” від ISTAR Project із найкращими і найсвіжішими транс-хітами нашої планети!
Перший вихід радіошоу відбудеться цього вівторка, 10 березня, о 13:00 в ефірі І-го і ІІ-го студмістечка. Спеціально для студентів Могилянки - 30 хвилин відбірного Progressive та Uplifting трансу!

Повна версія радіошоу на 60 хв. буде опублікована у подкасті на нашому сайті ввечері того ж дня.
Розклад виходу радіошоу в ефір до кінця триместру дивіться в кінці цього посту.
Приємного прослуховування! Stay tuned!

Розклад:
Вт. 10.03 – І і ІІ плац
Пт. 20.03 – І плац
Ср. 25.03 - ІІ плац
Пт. 03.04 - І плац
Ср. 08.04 – ІІ плац
Час виходу в ефір в усі дні – 13:00

Завтра, 3.03.09, ефір прогами  “Tea – Session (:” під час великої перерви о 13:00 на ІІ плацу буде присвячений саундтрекам із фільму “The Other Boleyn Girl“( “Ще одна з роду Болейн”).

“A man’s love is worthless”…

“Кохання і влада — два поняття, що споконвіків цікавлять драматургів. І, якщо театром здебільшого володіє ліричний настрій, то у втіленнях  режисерів — думки про всеохоплення почуттів та історичних подій.  Режисер фільму- Джастін Чадвік – створив кіно, здатне вгамувати  спрагу глядача, ув’язненого у всіма відомій темі порівняння “людини  гарної” та “людини поганої”; глядача, який скучив за історичними  мелодрамами, і аж ніяк не за відсутністю типового голлівудського  пафосу і банальних сцен.” (с)

Ясна річ, що це стосується лише справжнього шанувальника кіно… :)

Завтра, 17. 02.09 в ефірі програми “Tea – Session (:” під час великої перерви на II плацу ми будемо слухати live – альбом легендарного гурту Placebo – “Soulmates Never Die :  Live in Paris”( http://www.placeboworld.co.uk/)

“…Коли ми придумали „Placebo“, ця назва видалася нам набагато лаконічнішою. Три склади. Гарний ритм. Можна уявити 40-тисячний натовп, що викрикує це…”(с) Всупереч поширеній думці, назва Placebo ніяк не пов’язана з літературним значенням «плацебо», або «цукровою пігулкою». Насправді, на латині це означає «Я сподобаюся». “Pleasure” («задоволення» англ.) походить від «Placebo», це – однокореневе слово”, – пояснив Стефан Олсдал в одному з останніх інтерв’ю .

Ласкаво просимо почути і стати ближчими. Хтозна, може ваш soulmate десь поруч…? :)

«без Кліффа ми б ніколи не стали тими, ким ми є зараз» – це слова лідера групи Metallica Джеймса Хетфілда.

Цьому непересічному бас-гітаристу Metallica завдячує самобутньою ранньою манерою гри, завдяки якій група дуже сильно вирізнялася з-поміж решти треш-метал груп 80-их років, а згодом здобула таке широке визнання, про яке годі було й мріяти, зважаючи на те, що жанр, в якому грала Metallica аж ніяк не був розрахований на широкий загал.

Бартон, що також був класичним піаністом, використовував свої знання музичної теорії як при вдосконаленні власної гри на бас-гітарі, так і даючи поради іншим учасникам групи. Він був справжнім «двигуном прогресу» – з альбому в альбом рівень Metallica ріс на очах, і одна з головних заслуг в цьому належала саме Кліффу. Від швидкісних та технічних партій до мелодичних соло – нечуване музичне розмаїття для басиста, що орієнтувався здебільшого на звучання тодішніх хеві-метал груп.

10-ого лютого 2009 року Кліффу Бартону могло б виповнитися 47. Учасники Metallica не люблять публічно торкатися теми його персони, бо Кліфф Бартон для кожного з них – це більше, ніж талановитий музикант та близький друг, він – потаємний куточок душі кожного з них, який відкривається у піснях ранньої Metallica. У вівторок, 10-ого числа, на 1-ому плацу слухайте ефір, присвячений Кліффу Бартону – бас-гітаристу, що назавжди залишиться в складі легендарної четвірки з Сан-Франциско.

p.s.: назву для ефіру взято з однойменного документального фільму 1987 року випуску, присвяченому Кліффу Бартону

https://radiokvit.com.ua/valentine